Ст 24 про виконавче провадження

Содержание:

Про виконавче провадження
Стаття 24. Місце виконання рішення

1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

2. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника — фізичної особи, за місцезнаходженням боржника — юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

3. Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

4. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

5. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Окремі аспекти щодо строків пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Слід пам’ятати, що виконавчі документи, які видаються судами та іншими органами, можуть бути пред’явлені до виконання в межах певних строків. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред’явленi до виконання в такi строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, – протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи – протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред’явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропущення стягувачем строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання, та роз’яснює стягувачу про необхідність звернення останнього до суду із заявою про поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

Важливо зазначити, що Законом України “Про виконавче провадження” передбачена можливість переривання та поновлення строків пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст.23 ЗУ «Про виконавче провадження», строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред’явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, – з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно із ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Старший державний виконавець

районного управління юстиції Сисак І.П.

Стаття 24 Закону України «Про виконавче провадження»

Стаття 24. Місце виконання рішення

1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

2. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника — фізичної особи, за місцезнаходженням боржника — юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

3. Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

4. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

5. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо застосування виконавцями положень ЗУ «Про виконавче провадження»

Положеннями вказаної статті визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до положень статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Таким чином, у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її майна.

В свою чергу законом визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника — фізичної особи, за місцезнаходженням боржника — юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Звертаємо увагу, що порядок проведення перевірки інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця визначено пунктом 11 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Згідно з пунктом 6 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

У цьому випадку передача виконавчих проваджень на виконання здійснюється за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження (пункт 7 розділу V Інструкції).

Про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження (пункт 9 розділу V Інструкції).

Коментар статті 24 Закону України «Про виконавче провадження»

Коментар статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Місце виконання рішення

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до положень статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку.

Таким чином, у разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її майна.

В свою чергу законом визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника — фізичної особи, за місцезнаходженням боржника — юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Ст 24 про виконавче провадження

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

17 жовтня 2006 р.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. — головуючого,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ВАТ “Запорізький завод феросплавів”

Запорізького апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року

АКБ “Райффайзенбанк Україна”

ВАТ “Запорізький завод феросплавів”

визнання дій державного виконавця по відкриттю виконавчого провадження неправомірними та визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження

за участю представників

Білека Ю.І., Краско І.В., Котляр О.Л.

ВАТ “Запорізький завод феросплавів” 28 березня 2006 року звернулося до господарського суду Запорізької області зі скаргою на дії Державної виконавчої служби, просило суд визнати дії державного виконавця ДВС Заводського району м.Запоріжжя по відкриттю виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області №14/130 від 3 березня 2006 року неправомірними, визнати недійсною постанову про відкриття виконавчого провадження від 20 березня 2006 року з виконання наказу господарського суду Запорізької області №14/130 від 3 березня 2006 року та зобов`язати закінчити виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25 квітень 2006 року у справі № 14/130-14/110/06 у задоволенні скарги відповідача відмовлено на підставі ст.ст. 3, 18, 18-1, 24, 27 Закону України „Про виконавче провадження”, а також п.п.3.6.2, 5.9.2 Інструкції про проведення виконавчих дій суд першої інстанції дійшов висновку, що з боку державного виконавця ДВС при проведенні виконавчого провадження у справі №14/130 не було допущено порушень законодавства.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року апеляційну скаргу ВАТ “Запорізький завод феросплавів” залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2006 року у справі № 14/130-14/110/06 — без змін.

ВАТ “Запорізький завод феросплавів у поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить cкасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року про відмову в задоволенні апеляційної скарги ВАТ “Запорізькій завод феросплавів” та про зміну резолютивної частини ухвали господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2006 року по справі № 14/130, а також прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ВАТ “Запорізькій завод феросплавів”, визнавши неправомірними дії старшого державного виконавця державної виконавчої служби Заводського району у м. Запоріжжя Ніколаєвої І.Ю по відкриттю виконавчого провадження на виконання наказу господарського суду Запорізької області №14/130 від 3 березня 2006 року та від 20 березня 2006 року про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу господарського суду Запорізької області №14/130 від 3 березня 2006 року, зобов`язавши при цьому закінчити виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови..

Вищим господарським судом України ухвалою від 15 серпня 2006 року у справі №14/130-14/110/06 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 9 жовтня 2006 року у справі №14/130-14/110/06 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. – головуючий (доповідач), судді Панченко Н.П., Плюшко І.А.

Колегія суддів Вищого господарського суду України перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судових засіданнях представників учасників процесу, дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів встановлений ст. 121-2 ГПК України, згідно з якою скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п.7 Роз`яснень президії Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28 березня 2002 року “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Колегія суддів погоджується з припиненням апеляційною інстанцією провадження в частині вимог за скаргою про визнання дій державного виконавця ДВС Заводського району м. Запоріжжя по відкриттю виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області № 14/130 від 3 березня 2006 року неправомірними.

Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, ухвали постанови господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Стаття 5 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що державний виконавець зобов`язаний вживати заходів по примусовому виконанню рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Судами встановлено, що на підставі ст.ст. 3, 18, 24 Закону України “Про виконавче провадження” 20 березня 2006 року державним виконавцем ДВС Заводського району м. Запоріжжя за заявою представника позивача та довіреністю від 6 вересня 2005 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виданого 03 березня 2006 року господарським судом Запорізької області наказу №14/130 про стягнення з відповідача на користь позивача 622 688, 61 доларів США процентів за безпідставне користування грошима, 207 562, 87 доларів США — 3% річних від суми заборгованості, разом 830 251, 48 доларів США, 321, 07 доларів США державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк на добровільне виконання наказу суду був встановлений відповідачу до 27 березня 2006 року.

Згідно ст.12 Закону України “Про виконавче провадження” сторони можуть реалізовувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Суди визначили, що заяву про примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області, з якою позивач звернувся до ДВС Заводського району м.Запоріжжя, підписано уповноваженими представниками позивача Шевченко О.В. та Суржик І.В.

Повноваження підтверджуються довіреністю від 06.09.2005, зареєстрованою в реєстрі за №5105, засвідченою приватним нотаріусом Соколовим Ю.Є. (а.с.63). Згідно з цією довіреністю позивач уповноважив вищезазначених осіб представляти його інтереси в усіх державних, приватних, колективних та інших підприємствах, організаціях та установах з усіх питань, пов`язаних з діяльністю позивача, та визначених Рішенням Правління Банку № 40 від 26.04.2004.

Відповідно до ст.244 ЦК України представництво може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи.

Таким актом в даному випадку є Рішення Правління Банку №40 від 26.04.2004 (а.с. 65-66), в якому визначені юридичні дії, які мають право вчиняти уповноважені особи на підставі довіреності.

Згідно ст.18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Стаття 3 Закону України “Про виконавче провадження” встановлює, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 статті 3 цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі документи, якими є накази господарських судів.

За ст.24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред`явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення –п`ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов`язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Законом не передбачено обов`язкове подання разом з виконавчим документом (наказом) рішення господарського суду для його примусового виконання.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2006 відповідає вимогам п.п. 3.6.2, 5.9.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 за № 74/5.

Наказ господарського суду Запорізької області № 14/130 від 03.03.2006, з примусового виконання якого винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2006, містить резолютивну частину рішення господарського суду Запорізької області.

Постанова про відкриття виконавчого провадження містить точний зміст виконавчого документу та дії, які належить вчинити відповідачу.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості доводів скаржника і відсутності підстав для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.03.2006 недійсною.

З урахуванням вищевказаного Вищим господарським суд України підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено, тому постанова апеляційного господарського суду має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України суд

Касаційну скаргу ВАТ “Запорізький завод феросплавів” залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20 червня 2006 року у справі № 14/130-14/110/06 залишити без змін.

Опрацьований зміст Закону України «Про виконавче провадження» для застосування на практиці

I. Основні положення, які мають значення при зверненні виконавчого документа до виконання та прийнятті відповідного процесуального рішення державним виконавцем:

1. Виконавчі документи ( ст.3)
2. Вимоги до виконавчого документа (ч.1-3 ст.4)
3. Виконання рішень щодо певної категорії боржників іншими органами (ст.6)
4. Заходи примусового виконання рішень (ст.10)
5. Строки пред’явлення виконавчих документів до виконання (ст.12)
6. Сторони виконавчого провадження. Представництво сторін. (ст.15-17)
7. Місце виконання рішення (ст.24)
8. Підстави для відкриття виконавчого провадження ( ч.1-4 ст.26):
— необхідність сплати авансового внеску стягувачем при пред’явленні виконавчого документа до виконання (ч.2 ст.26)
9. Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (ч.4.ст.4)
10. Відкриття виконавчого провадження (ст.26).

II. Порядок здійснення виконавчого провадження:

1. Арешт коштів ( якщо у заяві стягувача зазначені рахунки боржника) або конкретного майна боржника (якщо стягувачем у заяві зазначене конкретне майно після підтвердження його належності згідно даних державних баз) при відкритті виконавчого провадження ( ч.7 ст.26)
2. Стягнення виконавчого збору, про що зазначається в постанові про відкриття виконавчого провадження ( ч.5 ст.26, ст.27).
3. Перевірка майнового стану боржника (ч.8 ст.48)
4. Звернення стягнення на майно боржника( ст.13,48 -61):

а) винесення постанови про звернення стягнення на майно (ч.1 ст.48)
б) звернення стягнення на кошти, арешт коштів (ч.2 ст.13, ч.2 -4 ст.48, ч.1-3 ст.52):
— особливості звернення стягнення на кошти в іноземній валюті (ст.49);
в) виставлення платіжних вимог (ч.3 ст.13)
г) арешт майна боржника (не при відкритті виконавчого провадження) (ч.2-4 ст.13, ст.56, ч.4 ст.50, ч.3-4 ст.9):
— арешт та опис рухомого майна боржника (ч.2 ст.13, ст.56);
— особливості арешту рухомого майна, яке не підлягає державній реєстрації (абзац 2 ч.2 ст.56);
— звернення стягнення та арешт нерухомого майна (ч.7 ст.48, ст.50,ч.5-6 ст.52, )
— особливості звернення стягнення на заставлене майно (ст.51);
— особливості звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб ( ст.53);
— зняття арешту з майна ( ч.5 ст.13, ст.59, ч.1-2 ст.40, ч.3 ст.37);
— визначення вартості, оцінка майна боржника (ст.57);
— зберігання арештованого майна ( ст.58);
— реалізація майна, на яке звернено стягнення (ст.61).

5. Звернення стягнення на доходи боржника (ст.68 – 73).
6. Окремі виконавчі дії, які проводяться в процедурі виконавчого провадження:

— відкладення проведення виконавчих дій ( ст.32)
— зупинення вчинення виконавчих дій ( ст.34, ст.35)
— заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником (ч.5 ст.15, п.5 ч.1 ст.34,)
— відстрочка, розстрочка виконання ( п.10 — 11 ч.3 ст.18, ст.33)
— встановлення або зміна способу та порядку виконання (п.10 ч.3 ст.18,ст.33,)
— звернення за роз’ясненням рішення (п.10 ч.3 ст.18, ст.31)
— примусове проникнення до житла ( п.4, 12, 13 ч. 3 ст.18)
— отримання дублікату виконавчого документа ( п.10 ч.3 ст.18)
— примусовий привід боржника ( п.14 ч.3 ст.18)
— встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі
України ( п.19 ч.3 ст.18)
— залучення понятих ( п.15 ч.3 ст.18, ст.22)
— залучення працівників поліції ( п.15 ч.3, абзац 2 ч.4 ст.18)
— залучення експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна – суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання ( п.15 ч.3 ст.18, ст.20, ч.3-4 ст.57).
— надання доручень проведення перевірки або здійснення опису й арешту майна органу ДВС на території, на яку не поширюється компетенція виконавця ( ч.5 ст.24)
— розшук боржника, його майна, дитини (ст.36)

7. Відводи, самовідводи у виконавчому провадженні ( п.4 ч.2 ст.18, ст.23, ч.3 ст.25).
8. Зведене виконавче провадження ( ст.30)
9. Створення виконавчих груп та передача виконавчих проваджень ( ст.25).
10. Розподіл та перерахування стягнутих з боржника коштів, в тому числі витрат (ч.4
ст.42, ст.45 -47)
11. Завершення виконавчого провадження:

— повернення виконавчого документа стягувачу ( ст.37)
— повернення виконавчого документа до суду, який його видав ( ст.38)
— закінчення виконавчого провадження ( ст.39)
— наслідки завершення ( ст.40, ч.3-5 ст.37)
— внесення постанови про стягнення виконавчого збору при завершенні ( ч.3 ст.40)
— відновлення виконавчого провадження ( ст.41).

III. Виконання окремих категорій виконавчих документів:

1. Передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі (ст.60)
2. Конфіскація майна ( ч.4 ст.26,п.1 ч.5 ст.27, ст.62)
3. Зобов’язання боржника вчинити певні дії, або утриматись від їх вчинення ( ст.63, 75)
4. Відібрання дитини ( ст.64)
5. Поновлення на роботі ( ч.2 ст.26, ст.65, ст.75)
6. Виселення боржника ( ст.66)
7. Вселення стягувача ( ст.67)
8. Стягнення аліментів ( ст.7, ч.2 ст.26, п.1 ч.5 ст.27, ст.71)

IV. Відповідальність у виконавчому провадженні.

1. Відповідальність за невиконання рішення, що зобов’язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі (ст.75)
2. Відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» (ст.76).

Як реалізується Закон України «Про виконавче провадження»

Зміст статті (натисніть щоб перейти до потрібного розділу):

Коротко на тему Закону України «Про виконавче провадження» 2018 р.:

Стаття актуальна на 2018 рік

Особливості здійснення виконавчого провадження встановлені Законом України «Про виконавче провадження» (нова редакція від 07.03.2018) та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».

Авторитет будь-якого органу або посадової особи безпосередньо залежить від того, як швидко реалізуються прийняті ним рішення. У зв’язку з оновленням законодавства ця стаття буде корисна всім, хто має намір розібратися в тому, що таке виконавче провадження, які органи відповідають за виконання рішень, які існують сторони виконавчого провадження, і як відкрити виконавче провадження в Україні в 2018 році.

Які рішення підлягають примусовому виконанню

Виконавче провадження – це сукупність дій, метою яких є примусове виконання рішень уповноважених органів.

Зокрема, примусовому виконанню підлягають рішення судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, у кримінальних провадженнях.

Сторони виконавчого провадження

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувач – особа, на користь якої постановлено рішення і повинні бути здійснені певні дії, тобто в інтересах якого здійснюється виконавче провадження.

Боржник – особа, яка зобов’язана вчинити певні дії згідно з прийнятим рішенням, тобто особа, щодо якої здійснюється виконання.

Хто відповідає за виконання рішень

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» 2018 р. примусове виконання рішень покладається на:

  • державну виконавчу службу;
  • приватних виконавців.

Приватні виконавці не здійснюють примусове виконання таких рішень:

  • за якими стягувачами є держава та державні органи;
  • адміністративних судів;
  • Європейського суду з прав людини;
  • які стосуються майна державної або комунальної власності;
  • про виселення та вселення фізичних осіб.

Автоматизована система виконавчого провадження

Автоматизована система виконавчого провадження – це інформаційна система, завдяки якій відбувається реєстрація документів виконавчого провадження, фіксація виконавчих дій і формується так званий реєстр виконавчих проваджень.

Доступ до реєстру виконавчих проваджень в Україні забезпечується на сайті Міністерства юстиції України (http://asvpweb.nais.gov.ua) вільно і безкоштовно. Знайти виконавче провадження або будь-яку інформацію можна за ПІБ, датою народження боржника, за ПІБ стягувача; за найменуванням, кодом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань для юридичної особи – боржника і стягувача; за номером виконавчого провадження.

Існування такої системи забезпечує:

  • розподіл документів між державними виконавцями;
  • надання повної інформації про виконавче провадження;
  • централізоване зберігання документів виконавчого провадження та формування електронного архіву;
  • виготовлення документів виконавчого провадження;
  • підготовку статистичних даних;
  • реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції та етапів її проходження;
  • формування Єдиного реєстру боржників.

Єдиний реєстр боржників

Єдиний реєстр боржників – це інформаційна база, основною метою якої є оприлюднення даних про боржників і їх невиконані зобов’язання.

Список боржників, включених до такого реєстру, є відкритим і розміщується на офіційному веб – сайті Міністерства юстиції України (https://erb.minjust.gov.ua/). Тобто за наявності відносно вас виконавчого провадження щодо майнового зобов’язання, будь-яка людина зможе про це дізнатися.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження. Не вносяться до реєстру відомості про боржників:

  1. якими є державні органи, органи місцевого самоврядування;
  2. які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців;
  3. за рішеннями немайнового характеру.

За загальним правилом, виключити особу з Єдиного реєстру боржників можливо на підставі постанови виконавця про припинення виконавчого провадження.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості:

  • інформацію про боржника: для фізичної особи – прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дата народження; для юридичної особи – найменування, ідентифікаційний код;
  • інформацію про орган або посадову особу, який видав виконавчий документ;
  • інформацію про орган або посадову особу, номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти виконавця;
  • номер виконавчого провадження;
  • категорію стягнення (аліменти, штраф тощо).

Як виконувати рішення суду, яке набрало законної сили (крок 1: отримуємо виконавчий документ)

Виконавчий документ – це документ, який видається судом або іншим органом для примусового виконання прийнятих рішень (або інших актів).

Для виконання рішення суду потрібно подати в суд письмову заяву про видачу виконавчого документа.

Отримавши такий документ, в обов’язковому порядку перевірте наявність всіх необхідних реквізитів, передбачених ч.1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме:

  • назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім’я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
  • дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
  • повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім’я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи;
  • ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків);

  • резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
  • дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
  • строк пред’явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі також можуть бути зазначені інші дані, які сприяють примусовому виконанню рішення (наприклад, інформація про місце роботи боржника).

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням прізвища та ініціалів і скріплений печаткою (якщо орган чи посадова особа згідно із законом зобов’язані мати таку печатку).

Якщо якогось реквізиту не вказано, можете не сумніватися, виконавець відмовить у відкритті виконавчого провадження. Найчастіше на практиці не вказують рік народження боржника, місце народження боржника, або місце народження боржника вказується неповно.

Виконавчий документ може бути повернутий стягувачу органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення з таких причин:

  • не було дотримано процедури його подачі (наприклад, пропущено встановлений Законом строк пред’явлення виконавчого документа до виконання (за загальним правилом – 3 роки); виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим тощо);
  • відсутній боржник або предмет виконання (наприклад, боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку – боржника або рішення не набрало законної сили тощо).

У такому випадку потрібно звернутися до суду із письмовою заявою про приведення виконавчого документа у відповідність до зазначених вимог. В такому випадку стягувачу повертається авансовий внесок.

Крок 2: обираємо, до якого органу будемо звертатися

Отримавши виконавчий документ, звертаємося до виконавчої служби. З осені 2016 року в Україні набрали чинності зміни до законодавства, що передбачають роботу не тільки державних, але і приватних виконавців.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» (зі змінами) виконавчі дії можуть проводитися:

  • за місцем проживання боржника;
  • за місцем перебування боржника;
  • за місцем роботи боржника;
  • за місцезнаходження майна боржника.

Право вибору належить стягувачу.

Що стосується приватних виконавців, то вони можуть проводити виконавчі дії за місцем проживання, за місцем перебування (місцезнаходження) боржника або ж за місцезнаходження майна боржника.

Слід зауважити, що шанси на ваш успіх збільшуються в тому місці, де у боржника є будь-яке майно або доходи.

Крок 3: заява про відкриття виконавчого провадження

Заява про відкриття виконавчого провадження подається у довільній формі. У ній бажано вказати інформацію, яка б ідентифікувала боржника або могла сприяти швидкому виконанню такого рішення (рахунки боржника, місце його роботи, його місцезнаходження тощо). Також необхідно вказати ваш рахунок в банку для перерахування коштів, отриманих від боржника. У разі сплати будь-якої частини від заборгованості боржником, це так само бажано вказати в заяві.

Звертаючись до виконавчих органів із заявою, в більшості випадків необхідно заплатити авансовий внесок.

Авансовий внесок – це сума, яка необхідна для організації та проведення виконавчих дій. Його розміри безпосередньо залежать від суми, яку необхідно стягнути.

Авансовий внесок становить 2% від такої суми, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати (станом на 2018 рік ̶ 37230 грн).

Якщо таке рішення стосується нематеріальних питань або справ про забезпечення позову авансовий внесок становить:

  • для фізичної особи – 1 розмір мінімальної заробітної плати (станом на 2018 рік – 3723 грн);
  • для юридичної особи – 2 розміри мінімальної заробітної плати (станом на 2018 рік – 7446 грн).

Коли авансовий внесок не сплачується

Відповідно до ст. 26 Закону «Про виконавче провадження» 2018 р. за умови звернення до державних органів виконавчої служби від сплати авансового внеску звільняються:

  • державні органи;
  • інваліди війни;
  • інваліди 1 та 2 груп;
  • законні представники дітей – інвалідів;
  • законні представники недієздатних інвалідів 1 і 2 груп;
  • громадяни, які віднесені до 1 та 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Від сплати авансового внеску законодавець також звільняє за такими категоріями рішень:

  • у сфері трудових правовідносин (наприклад, про стягнення заробітної плати, про відновлення на роботі);
  • про соціальні виплати (наприклад, про підрахунок, призначення, перерахунок, надання, здійснення, отримання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат і пільг дітям війни тощо);
  • про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, смертю;
  • про стягнення аліментів;
  • про відшкодування майнової та / або моральної шкоди, заподіяної при вчиненні кримінального правопорушення;
  • при виконанні рішень Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч.3 ст. 43 ЗУ «Про виконавче провадження» після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа авансовий внесок повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Таким чином, до виконавчої служби подаємо:

  1. письмову заяву про відкриття виконавчого провадження;
  2. оригінал виконавчого документа;
  3. в більшості випадків, квитанцію про сплату авансового внеску.

Рекомендується мати такий комплект документів у двох примірниках (один подаємо в службу, другий з відміткою про його отримання залишаємо собі), що буде письмовим підтвердженням вашого звернення.

Якщо заяву оформлено правильно і підстав для відмови немає, виконавець зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня винести постанову про відкриття виконавчого провадження. У ній також вказується обов’язок боржника подати декларацію про своє майно і доходи, а в справах нематеріального характеру в постанові вказується обов’язок боржника протягом 10 робочих днів вчинити дії на виконання рішення.

Як же працює виконавча служба в Україні

Якщо вами було зазначено номер рахунку або інформацію про майно боржника, на нього накладається арешт, що є гарантією виплати належних вам сум. Також за домовленістю зі стягувачем боржник може продати майно і передати гроші або таке майно стягувачу в рахунок погашення боргу. Після передачі такого майна або внесення необхідних сум на рахунок виконавчої служби, арешт знімається.

Якщо ж інформації про місце проживання боржника немає, виконавець звертається до суду для винесення рішення про його розшук шляхом подання запитів до відповідних органів. Надалі витрати на розшук боржника будуть з нього стягнуті.

Згідно зі ст. 45 Закону «Про виконавче провадження» грошові кошти, стягнені з боржника, розподіляються наступним чином:

  • у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача;
  • у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском;
  • у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та сплачується виконавчий збір.

Цей збір становить 10% від фактично стягненої суми або основна винагорода приватного виконавця. У рішеннях нематеріального характеру виконавчий збір складає дві мінімальних розміри заробітної плати з боржника – фізичної особи (станом на 2018 рік – 7446 грн) та в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи (станом на 2018 рік – 14892 грн). Зараховується до державного бюджету (ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» 2018 р.).

  • четверта черга відведена штрафам, винесеним відповідно до Закону.

Грошові кошти, стягнені з боржника, перераховуються на відповідний рахунок державної виконавчої служби або на рахунок приватного виконавця. За письмовою заявою стягувача кошти перераховуються на його рахунок в банку (або в іншій фінансовій установі) або ж відправляються поштовим переказом за рахунок стягувача, крім переказу сум аліментів. Не допускається виплата стягнутих коштів готівкою або іншим особам (не стягувачу).

Якщо ж після задоволення всіх вимог за виконавчим документом певна сума грошей залишилася, вона повертається боржнику.

Якщо ж протягом року грошові кошти, зараховані на рахунок виконавчої служби, не були витребувані стягувачем (за умови того, що йому повідомили про це), то такі гроші переходять до Державного бюджету України.

За умови фактичного виконання рішення виконавчим органом виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження (тобто про закриття виконавчого провадження).